- розгудити
- —————————————————————————————розгу́дитидієслово доконаного видурідко
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
розгудити — джу, диш, док., розгу/джувати, ую, уєш, недок., перех., розм., заст. Знеславивши кого небудь, розлучити … Український тлумачний словник
розгуджений — а, е, розм., заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до розгудити … Український тлумачний словник
розгуджувати — див. розгудити … Український тлумачний словник